Дивлюся далеко

Я дивлюся в далекі простори...
Здається щось блимкає там!
Питаюся я: "Чи то може
-- щось там бути,
Поза горами горизонтів,
Як думки мої виражають
видіння мої?" Чи може-то я,
Знаходжуся тут, у темному сні?

Чи я є?
Чи я був?
Що я думав колись, або вчора,
Я і нині не забув!
Тож існую. Бо працюю --
Розповсюджую мої роздуми
Будую ідеї нового стилю
Виробляю, все по волі --
Стежинки для моєї долі!

Не так буде взавтра, як вчора.
Філософії ізмініють свої престоли
-- Мислителі грецькі, тоже
Не вдержалися навколо свого кола.
Розійшлися... Як попіл під вітром
в наших думках поховалися.
Заснули!.. Не загинули зовсім;
Цементували свій грунт духа --
Тай розсилали як форма мрій!..

А ми живемо від самих подій...
Скоротилися думи наші. А серце
-- не вогонь пекучий,
А льодова кора покрила! Не так
було вчора; Здається все могила...
Велика могила відкрила горло своє,
Людство все захватила й покрила --
Зеленим бур’яном всіх типів... Тай
Заснула навіки! Потопилася
самостійно в глибині річки
-- немов би сокира...

Я ж дивлюся в далекі простори...
І знаю --
Не так буде взавтра, як вчора!..
А чому так?..
Я сам себе питаю.