Твори

Твори, без ніякого опору,
без проблеми мають, тоже,
свою історичну пору...

Щоби вибратися на повітря
їм потрібно знайти нору.

Там сховають свою волю
аж до часу того, як
побачють час аби щоб
показатися на полю.

Раз, два, три
А на тім полі
виростають гарбузи!
Матуся своїх дітей кохає
Годує їх кавунами. якщо
у своїх грудях молока
-- ні капельки.
не має. А якось
вона про це знає:
Кавун має цукор
і водою напуває!

А дитина не розуміє
На мамусю довіряє.
-- Солодкий цукор
чим найскоріше
споживає...
Нічого більше й не має!..

В цій поемі все змішалось
Гарбуз жовтий із кавуном.
Молоко з груді мамусі
й солодкий цукор
з моїм віршом.

Оце ж і твір є без упору.
Виходить, на повітря,
в будь яку пору.
Змішує все що думка знає.
Часами вибирає
те що навіть
сам письменник
і не бажає...